Вишивка – це унікальне явище української культури, яке у кожному регіоні має свої особливості. Сьогодні ми розглянемо орнаменти вишиванок та які вони мають відмінності по регіонам України. Для допомоги у цій статті ми скористались працею «Українська вишивка» Сергія Григоровича Нечипоренка – видатного українського мистецтвознавця, дослідника народного мистецтва, художника декоративного ткацтва і культуролога, який зробив значний внесок у вивчення, збереження та популяризацію української вишивки. Сергій Нечипоренко опублікував низку праць, присвячених дослідженню української вишивки як елемента національної культури. Зокрема, його книга «Українська вишивка» є однією з найбільш вагомих праць у цій галузі. У ній автор зібрав зразки вишивки XIX–XX століть з різних регіонів України.
Для вишивки Київщини були характерним геометричний та рослинний орнаменти: ромби, квадрати, декоровані виноградні грони, розетками із восьми пелюсток та багато іншого. Кольори що переважають у вишивці Київської області: гармонійне поєднання червоного і чорного у Північній та білий і жовтий у Південній частині області. У XX столітті почала переважати синій та червоний кольори.
На Київщині використовували такі техніки вишивання:
Вінницька область належить до Подільського регіону, тому вишивка цього краю має яскраво виражений подільський характер, відомий своєю багатогранністю технік, символіки та гармонійністю кольорової гами. Для вінницької вишивки характерне стримане, але водночас вишукане поєднання кольорів. Найчастіше використовували червоний, чорний, білий, а також сірий і жовтий. Перевага надається двоколірним або триколірним композиціям. Основні мотиви зображені на вишивці Вінницької області – геометричні та рослинні. Унікальність Вінниччини – дрібні, детально пророблені орнаменти, які надають вишивці елегантності.
Старовинні техніки, що були притаманні Дніпропетровській області – низь та мережка, хрестиком. Орнамент був переважно геометричний та рослинний, як і по всій території України. Вчені, досліджуючи музейні колекції, характеризували вишивку Дніпропетровщини як дуже багату на сенси та символи, що закладали у різноманітні геометричні фігури.
Кольорова палітра була ширша ніж зазвичай. Окрім традиційних червоних та чорних кольорів, часто можна зустріти зелений, фіолетовий, синій, коричневий.
Кольорова палітра Донецької області відрізняється від інших регіонів.Ця вишивка набагато тепліша, червоний колір переважає над чорним. Рослинний орнамент був пишним, композиції дерев, букети квітів, стилізовані птахи. Техніки вишивання були різноманітними, але найменше зустрічається яворівка та низинка.
Техніки, що використовуються тут найчастіше – дрібний хрестик, занизування та гладь. Кольори, що найчастіше використовувались – червоний, синій та червоний. Геометричні та рослинні орнаменти були доволі поширеними: зигзаги, круги, хрести, розетки, барвінок, хміль, виноград. Вишивка на сорочці мала не лише декоративне, а й символічне значення.
Ця вишивка відома своєю різнобарвністю та пишністю. Неможливо сказати точно які саме кольори найчастіше використовуються, адже їх так багато! Майже у кожному селі чи населеному пункті буде власна кольорова гама: темні відтінки – чорні, фіолетові, вишневі та блакитні, зелені, жовті, і традиційне поєднання – чорного та червоного. Особливість гуцульської вишивки – яскравість кольорів, від яких неможливо відірвати погляд! Автентична вишивка закарпатської області має геометричний орнамент, а вже із XX століття поширюється рослинний.
Запорізька вишивка, навпаки ж, вирізняється своєю стриманістю орнаментів та кольорів. На чоловічих сорочках зазвичай прикрашають вишивкою лише комір та пазуха. Кола, трикутники, хрестики та ромби могли бути поєднанні та розміщенні по-різному, мали крапки усередині або ж розділені на частини. Кольори зазвичай використовувались червоні та чорні. Здебільшого, червоні кольори переважали над чорними, хоча інколи використовувалися й інші нитки. Також зустрічаються візерунки колосків – символ багатства та достатку, хрестів – як віра у Бога, сонце – символ радості.
Івано-Франківська вишивка цього краю відзначається яскравістю, складністю орнаментів і багатством технік. Вона має свої характерні риси – це чіткість геометричних фігур, які переплітаються воєдино, створюючи неймовірні орнаменти.Яскраві та контрастні кольори – червоний, жовтий, зелений, чорний, помаранчевий, бордовий. Рукави стилізують дуже пишними візерунка на весь розмір. Геометричні візерунки – ромби, зигзаги, трикутники, «кривулі». Вони символізують безперервність життя, гармонію і захист. Також використовували рослинний та тваринний орнаменти.
Кіровоградська область, належить до регіонів, де вишивка поєднує риси Центральної України та степових традицій. Вишивка цього краю відзначається стриманістю орнаментів, гармонійною кольоровою гамою та багатством символіки. Візерунки з вазами, квітами, листям і бутонами були поширені. Шви під назвою «Солов’їні вічки» оригінальні і виконуються шляхом пробивання отворів на полотні були притаманні саме для цієї місцевості.
Характерною рисою луганської вишивки є барвистий візерунок, виконаний товстими нитками, вишиті хрестиком, що створює рельєфний ефект. Традиційним є поєднання ниток різної фактури, що також додає рельєфності візерунку. З давніх часів тут вишивають хрестиком і гладдю. Майстерність вишивання Луганщини передається з покоління в покоління.
Львівська вишиванка має свої особливості: між вишитими елементами є простір, це додає їй повітряності. Тому, сорочка виглядає прозорою та легкою. Ніжна мережа чорних квітів у поєднанні з червоним, жовтим, зеленим і синім. У Яворівському районі є своя унікальна техніка: невеликі елементи складаються з окремих фігурок: шишок, цвяхів, кривульок…, вишиваються нитками різних кольорів: блакитними, фіолетовими, синіми, зеленими. У північній частині області поширені темні відтінки з перевагою чорного, а в південній – світліші барви з яскравими елементами.
Жіночі сорочки з цього регіону України мали свої унікальні особливості.. На них були присутні сильно стилізовані рослинні мотиви, дубове листя, шишки хмелю, а також різноманітні квіти та гілки. Цікаво, що лінія, яка використовувалася як розмежувальний елемент вишивки, символізувала землю або межу між добром і злом. Значну популярність мали також зооморфні орнаменти. Кольорова палітра переважно стримана, що має певні схожості із орнаментом Полтавської області.
На одеську вишивку вплинули природно-географічні умови: розташування на кордоні дало можливість перейняти окрім східноподільських, також молдовські та румунські техніки декорування. Тут були популярні чорні геометричні візерунки. Уставкова вишивка виконувалася у вигляді композицій з двох або трьох рядів, які доповнювалися жовтими або червоними смугами. Загалом, різноманіття колірної палітри українських сорочок зростає з півночі на південь.
Полтавська вишивка є однією з найвишуканіших і найбільш упізнаваних в Україні. Вона вражає своєю елегантністю, стриманою колористикою та тонкістю виконання. Вишивка цього регіону гармонійно поєднує геометричні та рослинні орнаменти, а також вирізняється багатством технік. Також характерна для Полтавщини техніка, яка створює сітчасті візерунки – мережка.
Кольорова гама:
Рівненська область розташована в північній частині України, на території історико-етнографічного регіону Волині. Вишивка цього краю вирізняється своєю витонченістю, багатством орнаментів і символікою. Основні кольори: білий, чорний, червоний. Додаткові: жовтий, зелений, синій, які додавали яскравих акцентів.
Жіночі сорочки з Сумщини в основному належать до полтавського стилю. Вишивка виконана білими нитками за допомогою гладі, вирізування та набирування, а також із застосуванням різних видів мережок. Характерними для цього регіону є також багатоколірні візерунки. Вишивка включає ніжні мотиви, виконані дрібним хрестиком і напівхрестиком, а також рельєфні елементи, створені грубою ниткою.
У більшості районів Тернопільщини майстрині надавали перевагу саме геометричним візерункам, використовуючи насичені темні кольори. Особливо це помітно на Борщівщині – регіоні, відомому у всьому світі своїми унікальними вишиванками. Тут зустрічаються повністю зашиті рукави з домінуванням чорного кольору. Тернопільські візерунки вирізняються чіткістю, контрастністю та об’ємними елементами.
Харківська область належить до Слобожанщини, де вишивка розвивалася під впливом центральноукраїнських, східноукраїнських традицій. Вишивка цього регіону вирізняється лаконічністю, стриманістю кольорової гами та особливими орнаментальними мотивами. Основні кольори: білий, червоний, чорний. У деяких районах додавали синій і зелений для створення акценту. Найчастіше використовували червоний і чорний на білому тлі, що створювало яскравий контраст.
Вишивки Херсонщини характеризуються рослинно-квітковими орнаментами, які почали з’являтися на жіночих і чоловічих сорочках ще з середини XIX століття. Часто зустрічалися символічні зображення тварин, таких як зозуля, півень, кінь та олень. Старовинні херсонські сорочки часто вишивали чорними нитками, а також популярною була вишивка білим по білому.
В орнаменті хмельницької вишивки домінує один колір — чорний, з різними вкрапленнями червоного, синього, жовтого або зеленого. Найбільш поширеними є одноколірні вишиванки (червоні та чорні), тоді як триколірні зустрічаються рідше. Для Хмельниччини була характерна техніка вирізування. Геометричний орнамент складається з простих прямих, скісних, ламаних ліній, що створює строгий геометричний вигляд.
Черкащина – це надзвичайно красива та витончена вишивка, яка вимагала значних навичок і чимало часу. Дрібні стібки формували складний, переважно геометричний візерунок. Особливістю цього регіону було горизонтальне розташування узорних ліній на рукавах жіночих сорочок. У селі Суботів, яке відоме більше відоме завдяки Богдану Хмельницькому і Тарасу Шевченку, також існує своя унікальна вишивка. Тут надавали перевагу золотистим відтінкам – від жовтого до вишневого.
Чернівецька область має унікальні традиції вишивки, що формувалися під впливом багатокультурного середовища. Тут переплелися українські, румунські, молдовські та австрійські елементи, які надали вишивці регіону витонченості, багатобарвності й особливої естетики. Вишивка Буковини відома використанням багатих кольорових поєднань. Основними є червоний, чорний, жовтий, зелений, синій, які часто комбінуються у складних композиціях. У святкових сорочках і рушниках часто застосовували золоті та срібні нитки, що надавали виробам урочистого вигляду.
Чернігівська область, розташована на півночі України, славиться своєю унікальною вишивкою, яка поєднує витонченість, стриманість і технічну майстерність. Чернігівська вишивка є однією з найдавніших в Україні, зберігши свої традиції з княжих часів. Вона відома тонкими геометричними й рослинними орнаментами та багатством технік.
Найхарактерніша риса чорно-червона гама, де червоний символізує життя, любов і енергію, а чорний – землю, стабільність і мудрість. Інколи використовувалися сині, сірі чи коричневі нитки для додавання акцентів.
Кримські татари також мали пристрасть до вишивки. Звісно, їхні вишивальні традиції суттєво відрізняються від більшості типових в Україні. Важливими елементами є контрасти, які можна спостерігати і на народному верхньому одязі. Вони часто використовують квіткові орнаменти з ніжними відтінками, ретельно підбираючи кожну деталь. Основні символи, які використовують майстри, такі: жіночий знак — вигнута гілка — символізує мінливість, динамічність і розвиток. Чоловічий знак — родове дерево — уособлює надійність, стійкість і силу. Гвоздика символізує літню людину, тюльпани — молодих хлопців, а троянди — жінок. Також існує символ «марам», який часто зустрічається у вишивці та орнаментах, особливо на головних покривалах і поясах з широкої вовняної тканини — це «дерево життя».
© 2022-2025 від ODARKA